Вивчення теми "Основи операційних систем" закладає успішне засвоєння всіх подальших тем курсу. Саме на цих уроках починаються формуватися основи комп'ютерної грамотності, учні вперше починають працювати з комп'ютером, як інструментальним засобом здійснення певної діяльності; освоюють основи роботи з інтерфейсом користувача. При проведенні занять з даної теми необхідно забезпечити стійку мотивацію навчальної діяльності, оскільки розділ досить складний і одночасно є основою успішного використання обчислювальної техніки в майбутньому.

Практична реалізація вивчення теми побудована на використанні локалізованих версії ОС Linux та додаткового програмного забезпечення. Серед основних можливостей та переваг слід зазначити:

1) реальна багатозадачність, яка відсутня в Dos, Dos+Windows 3.0/3.11;

2) забезпечення роботи багатьох користувачів, як наслідок наявність системи розмежування і контролю прав доступу на використання ресурсів системи, що відсутнє у Windows 95/98;

3) сумісність з загальноприйнятим стандартом на операційні системи POSIX¹, що забезпечить вивчення загальних принципів функціонування ОС.

4) підтримка практично всіх стандартів на файлові системи;

5) робота у мережах операційних систем UNIX, Windows, Novel, Apple, як робоча станція або сервер.

6) ліцензійна чистота. Використання даної ОС в шкільному класі не суперечить правовим нормам як нашої держави, так і міжнародним.

7) достатня кількість програмного забезпечення, що поширюється на основі вільних від оплати ліцензій (GNU та ін.).

ОРІЄНТОВНЕ ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ
ВИВЧЕННЯ ТЕМ “ОПЕРАЦІЙНІ СИСТЕМИ,
ОСНОВИ РОБОТИ З ДИСКАМИ”
(14 год)

Теоретична частина

1. Операційні системи персональних комп'ютерів. Класифікація операційних систем. Функції операційної системи.

2. Компоненти ОС, їх призначення. Стандартні імена пристроїв операційної системи. Завантаження операційної системи.

3. Збереження інформації у зовнішній пам’яті. Файлова система. Поняття файла. Ім'я та розширення імені файла. Каталоги й підкаталоги файлів. Шлях до файла. Специфікація файлів. Атрибути файла.

4. Вказівки операційної системи для роботи з файлами та каталогами. Правила записування та зчитування інформації з дискет.

5. Оболонка користувача. Інтерфейс командного рядка. Графічний інтерфейс користувача.

6. Елементи графічного інтерфейсу. Альтернативні способи управління графічним інтерфейсом. Управління багатозадачністю.

7. Функції захисту операційної системи. Розмежування прав доступу до файлів, каталогів та пристроїв. Правила безпечної роботи у середовищі ОС. Поняття про комп'ютерні віруси. Класифікація вірусів. Антивірусні програми.

8. Правові та етичні питання використання програмного забезпечення, та збережуваної інформації на носіях..

Практичні роботи

1. Інтерфейс командного рядка користувача. Команди для роботи з файлами.

2. Оболонка користувача MC

3. Графічний інтерфейс користувача.

4. Дослідження роботи багатозадачної операційної системи.

5. Тематична атестація до модуля “Операційні системи, основи роботи з дисками”

Засоби навчання

При вивченні теоретичних тем курсу ”Основи операційних систем” доцільно ілюструвати ті чи інші принципи функціонування ОС, використовуючи програмне забезпечення для контролю стану операційної системи. Серед таких програм слід виділити top, що виконується у текстовому режимі, або один з графічних аналогів gtop, gps, що додатково дозволяє виводити загальні графіки завантаження центрального процесора, оперативної пам'яті, використання машинних ресурсів користувачами системи.

Для формування практичних вмінь та навичок, що стосуються основ роботи з файлами та каталогами, використовується інтерфейс командного рядка в консольному режимі або емулятор терміналу при використанні ХWindows; візуальна оболонка користувача Mindnight Commander, що є локалізованою. Для ознайомлення з основами роботи з графічним інтерфейсом користувача використовується XWindows.

Для проведення занять необхідно використовувати додаткові джерела. Орієнтовний перелік наведено у списку літератури.

Тема 1. Операційні системи персональних комп'ютерів

Вивчення модуля “Операційні системи, основи роботи з дисками” доцільно почати з повторення основних принципів функціонування обчислювальної системи (принципи Фон Неймана), класифікації програмного забезпечення, розкриваючи зв’язок між ними (рис. 1), з поступовим переходом до операційної системи як програми, що розподіляє ресурси обчислювальної системи між виконуваним програмним забезпеченням; управляє апаратним забезпеченням обчислювальної системи; завантажує для виконання прикладне програмне забезпечення; забезпечує організацію збереження даних (тимчасове, довгострокове) для подальшого їх використання; забезпечує інтерфейс користувач-обчислювальна система.

Типи операційних систем

В залежності від виконуваних задач, що потрібно вирішувати за допомогою обчислювальної системи добирається тип операційної системи. Помилка в цьому питанні призводить до невиправданих витрат на розробку прикладних програм, експлуатацію самої обчислювальної системи і її інтеграцію з іншими обчислювальними системами.

У залежності від функціонального призначення, ОС можна класифікувати за різними критеріями:

1) однозадачні та багатозадачні операційні системи;

Рис.1. Взаємозв'язок апаратного обладнання, системного
та прикладного програмного забезпечення

Однозадачні операційні системи можуть виконувати наступну програму тільки після завершення поточної активної задачі.

Багатозадачні (мультизадачні) операційні системи, на відміну від однозадачних, надають можливість одночасного виконання кількох програм, розподіляючи між ними ресурси обчислювальної системи: процесорний час, пам’ять, периферійні пристрої.

2) однокористувацькі та багатокористувацькі;

3) з підтримкою роботи в мережі (мережеві ОС) та без підтримки роботи в мережі.

4) операційна система для виконання функцій сервера мережі або робочої станції (клієнта мережі).

Настільні (DeskTop) — найбільш поширений клас операційних систем призначений для виконання досить широкого класу задач, від домашнього використання до робочої станції мережі (сімейство операційних систем Windows 9x — для платформи Intel, Mac OS — для платформи Macintosh). Універсальність ОС досягається, шляхом прийняття розробниками певних компромісів у побудові ядра, алгоритмах роботи з пам’яттю, надійності, захищеності, продуктивності,

Мережеві операційні системи. Локальні обчислювальні мережі (ЛОМ) об'єднують десятки і навіть сотні комп'ютерів. Вони забезпечують користувачам мережі доступ до інформації, що зберігається в мережі, спільне використання обчислювальних ресурсів і периферійного обладнання. ЛОМ складається з окремих робочих станцій, приєднаних до потужних мережевих серверів за допомогою спеціального комунікаційного устаткування.

Найбільш популярними мережевими операційними системами є Windows NT та версії UNIX систем, зокрема все більшого застосування набуває вільно поширювана ОС Linux.

ЗАПИТАННЯ

1. Пояснити чи може комп‘ютер працювати без операційної системи.

2. Назвати типи операційних систем.

3. Пояснити різницю між однозадачними та багатозадачними операційними системами.

4. Пояснити різницю між однокористувацькими та багатокористувацькими операційними системами

5. Які з тверджень правильні?

а) “мережева ОС” – це сукупність ОС всіх комп’ютерів мережі;

б) “мережева ОС” – це операційна система окремого комп’ютера, який може працювати в мережі;

в) “мережева ОС” – це набір мережевих послуг, представлений у вигляді оболонки.

Тема 2. Компоненти ОС, їх призначення

Операційна система (ОС) — комплекс програмних засобів і даних, які забезпечують управління роботою апаратної та програмної складових обчислювальної системи, координують їх взаємодію, забезпечують виконання функції посередника між користувачем і комп'ютером (рис. 2).

Рис. 2. Складові компоненти ОС.

Ядро — основний компонент операційної системи, що координує всі події, що відбуваються в обчислювальній системі, розподіляє наявні ресурси між виконуваними програмами (рис. 3).

Рис. 3. Приклад виконання кількох задач (gtop)

Драйвери пристроїв забезпечують управління апаратними пристроями комп'ютера, що зводиться до обміну даними між процесором і периферійним обладнанням (терміналами; принтерами; гнучкими, твердими й оптичними дисками і т.д.) — "введення/виведення даних". Для кожної ОС використовуються "свої" драйвери пристроїв, що реалізуються у вигляді модулів, бібліотек ядра, що завантажуються на стадії ініціалізації системи або в міру звертання до послуг окремих пристроїв.

Оболонка (shell) (командний інтерпретатор) — забезпечує інтерфейс користувача. Робота з ОС відбувається шляхом введення команд, які інтерпретуються оболонкою і передаються на виконання ядру. Сучасні операційні системи забезпечують інтерфейс користувача у вигляді командного рядка або більш інтуїтивно зрозумілий — графічний.

Оболонка користувача реалізується як окремий модуль (програма), що дає можливість використовувати як текстовий, так і графічний режими роботи — сімейство операційних систем Unix або вбудований в ядро — сімейство операційних систем Windows (графічний інтерфейс користувача).

Системні утиліти — програми (зовнішні команди), для виконання певних службових операцій, що не передбачені в оболонці користувача (внутрішні команди), діагностики функціонування ОС та інше.

ЗАПИТАННЯ

1. Перерахувати типові задачі, які виконує ОС.

2. Перерахувати компоненти типової ОС і охарактеризувати значення кожного із них.

3. Як відбувається завантаження ОС після включення комп‘ютера?

4. В чому полягає різниця між прикладним програмним забезпеченням і системними утилітами?

Тема 3. Збереження інформації у зовнішній пам’яті

Зовнішня пам'ять - це сукупність запам'ятовуючих пристроїв і носіїв інформації, яка використовується для довгострокового зберігання даних і має властивості:

— довгострокового збереження інформації на носієві при відключеному живленні комп'ютера.

— збереження досить великих обсягів даних.

— збережену в зовнішній пам’яті інформацію перед використанням завантажують в оперативну пам'ять комп'ютера.

Інформація зберігається на фізичному носієві довгострокової пам'яті у формі, обумовленій конкретним апаратним пристроєм. Для операційної системи при цьому не важливо, у якій саме фізичній формі зберігаються дані на носієві. Незалежно від цієї форми ОС використовує стандартизований набір команд для управління апаратним пристроєм. На фізичному рівні робота з накопичувачами відбувається у всіх файлових системах однаково на рівні команд:

1) підвести зчитуючий/записуючий елемент до вказаного місця (сектора);

2) прочитати дані з вказаного місця (сектора);

3) записати дані у вказане місце (сектор).

Найбільш розповсюдженими видами зовнішньої пам'яті є дискові магнітні й оптичні накопичувачі. Поверхня диску розглядається як тривимірна матриця, вимірами якої є номери поверхні, циліндра та сектору (рис.4).

Сектор — найменша фізична одиниця збереження даних, розмір сектора дорівнює 512 байт. Кожний сектор має свою адресу, номер. Нумерація проводиться послідовно (рис.4).

Доріжка — сектори, що належать одній поверхні і знаходяться на однаковій відстані від осі обертання.

Циліндр — сукупність усіх доріжок, що належать різним поверхням, і знаходяться на однаковій відстані від осі обертання.

Рис. 4. Організація дискового накопичувача

Фізичне збереження і доступ до даних на зовнішньому носієві забезпечується:

1) спеціальним електронним обладнанням, контролером дискових накопичувачів, з стандартним інтерфейсом обміну даними.

2) частиною операційної системи для логічної організації забезпечення управлінням даними (рис.5).

Рис.5. Організація файлової системи

Логічна організація даних підтримується операційною системою за допомогою спеціальних програм і структур даних, що дозволяє зберігати дані у вигляді файлів.

Структура даних — сукупність елементів даних різних типів, об'єднаних у єдиний логічний блок.

Файл — це пойменована область зовнішньої пам’яті, в яку можна записувати і з якої можна зчитувати дані, логічна одиниця збереження інформації на носієві.

Файли об'єднуються в групи — каталоги, що можуть містити підкаталоги утворюючи ієрархічну деревоподібну структуру з одним коренем (рис.6).

Рис.6. Способи логічної організації збереження даних

Файлова система — це частина операційної системи, призначення якої полягає у забезпеченні:

1) зручного інтерфейсу для користувача при роботі з даними, що зберігаються на диску;

2) спільного використання файлів кількома користувачами і процесами.

У широкому розумінні поняття "файлова система" включає:

1) сукупність усіх файлів на диску;

2) набори структур даних, використовуваних для управління файлами: каталоги файлів, дескриптори файлів, таблиці розподілу вільного і зайнятого простору на диску;

3) комплекс системних програмних засобів, що реалізують функції управління файлами, зокрема: створення, вилучення, читання, запису, іменування, пошуку та інше.

Прикладне програмне забезпечення не звертається безпосередньо до фізичного рівня, а робота з накопичувачем відбувається за допомогою викликів функцій файлової системи, що забезпечують виконання високорівневих операцій, таких як відкриття файлу, запис, зчитування даних та інше. Несумісність різних операційних систем при роботі з однотипними носіями визначається саме різними принципами логічної організації та збереження даних — файловою системою.

Типи файлових систем

При розгляді даної теми необхідно наголосити, що не існує єдиного стандарту на файлову систему. Для кожної ОС, відповідно до виконуваних задач, існують “свої” реалізації логічного рівня для роботи з даними, що розрізняються способами організації структур даних, призначених для збереження даних.

FAT (File Allocation Table) або FAT16 — файлова система операційної системи Dos. Розділ (volume) FAT займає цілу дискету або розділ жорсткого диску.

VFat, Fat32 — модифіковані версії FAT16, для операційних систем сімейства Windows 9x/ME.

NTFS файлова система для Wіndоws NT, розроблялася як надійна, стійка до апаратних помилок файлова системи.

UFS (Unix File System) — перша файлова система для операційної системи UNIX, всі сучасні версії походять від неї.

Ext2 — достатньо функціонально розвинена файлова система з сімейства сумісних з Linux. На даний момент вважається найбільш популярною системою. Вона розроблена з врахуванням сумісності з наступними версіями, тому для установки нової версії коду системи не потрібно встановлювати її заново.

Sysv — файлові системи System V/386, Coherent і Xenix.

Iso9660 — стандартна файлова система для CD-ROM. Досить популярне розширення стандарту CD-ROM, розроблене Rock Rіdgе'm, для автоматичної підтримки імен файлів нестандартної довжини.

Nfs — мережева файлова система, що забезпечує спільне використання однієї файлової системи кількома комп'ютерами.

Hpfs — файлова система, розроблена для OS/2.

Minix — одна з перших файлових систем, досить обмежена за своїми можливостями (відсутні деякі параметри, довжина імені файлу обмежена 30-ма символами) і доступним об'ємом (максимум 64 Мб на одну файлову систему).

ЗАПИТАННЯ

1. Призначення зовнішньої пам’яті. Типи зовнішньої пам’яті.

2. Логічна організація збереження і керування даними.

3. Поняття диск, логічний розділ та встановлення файлової системи.

4. Логічна та фізична організація доступу та збереження даних на носіях.

5. Що таке файлова система?

6. Що забезпечує використання тієї чи іншої файлової системи?

7. Описати структуру магнітного диску.

8. Назвати відомі файлові системи.

9. Операційна система виділяє файлам простір на диску: секторами, доріжками, кластерами, циліндрами.

10. Вибрати розмір кластера для файлової системи FAT16, який встановлюється в розділі, який розбитий на сектори розміром 512 байт і має загальний об’єм 272 Мбайт. Оцініть, скільки в даному випадку кластерів буде містити область даних, а також який розмір необхідно відвести таблиці FAT. Зверніть увагу, що стандартний розмір кореневого каталогу для жорсткого диску є розмір в 32 сектори.

Тема 4. Вказівки операційної системи для роботи з файлами та каталогами

Для виконання операцій з файлами, копіювання, вилучення, перейменування, навігації по файловій системі, усі операційні системи забезпечують необхідний мінімум команд (табл.2).

При розгляді даної теми необхідно пояснити поняття команди, як завдання для виконання певних дій, аргументів команди (рис 7а), правила задання команд на прикладі копіювання або перенесення (рис.7б):

1) з’ясування змісту команди копіювання;

2) визначення об’єкта (об’єктів) операції (задання шляху до об’єкта);

3) означення нового місцезнаходження об’єкта;

Таблиця 1

Основні команди ОС Linux
для роботи з файловою системою 

4) визначення виконуваної операції (копіювання, перенесення), способи здійснення операції (командний рядок чи за допомогою графічного інтерфейсу шляхом “перенесення” об’єктів)

	команда що_копіюємо куди_копіюємо
а)	б)

Рис.7. Виконання команди копіювання.

Рис.8. Файл менеджер текстового режиму ОС Linux — mc

Рис.9. Файл менеджер графічного середовища користувача

Для спрощення виконання операцій з файлами найчастіше використовують спеціальні програми — файл-менеджери, що забезпечують інтуїтивне виконання операцій з файлами у візуальному режимі (рис.8).

У графічних середовищах використовуються графічні файл-менеджери, що представляють файли у вигляді піктограм, а каталоги у вигляді папок (рис.9). Операції з файлами виконуються як операції над їх зображеннями, перенесення зображення файлу з однієї папки в іншу формує для операційної системи команду виконати копіювання вибраного файлу в новий каталог.

ЗАПИТАННЯ

1. Команди операційної системи. Задання команди.

2. Засоби операційної системи для роботи з файлами.

3. Файл менеджери. Призначення програм управління файлами.

4. Принципи використання файл менеджера Midnight Commander.

Тема 5. Оболонка користувача

Користувачі здійснюють управління комп'ютером використовуючи спеціальний модуль операційної системи — командний процесор або оболонку системи (shell). Основною функцією інтерфейсного модуля є отримання команд для виконання, уведених за допомогою клавіатури або допоміжних пристроїв (маніпулятор “мишка”, “трекболл”), та виведення результату виконання введеної команди.

Інтерфейс – засоби та сукупність команд операційної системи для здійснення діяльності користувачами щодо опрацювання інформації засобами обчислювальної системи.

Алгоритм роботи інтерфейсного модуля досить простий:

1) більшу частину часу він очікує введення команди користувача;

2) інтерпретує команду, що надійшла;

3) формує відповідний системний виклик або запускає визначену програму;

4) при необхідності видає на екран повідомлення про процес виконання;

5) після закінчення виконання команди переходить у режим очікування нової команди.

У сучасних операційних найбільш поширеними є:

— інтерфейс командного рядка дозволяє користувачеві набирати команди на клавіатурі після системного запрошення, що розташоване у рядку введення. Монітор працює в текстовому режимі.

— графічний інтерфейс користувача забезпечує уведення команд операційної системи за допомогою виконання дій з візуальним представленням об'єктів ОС. Файли, каталоги, команди, програми користувача представляються у вигляді значків (піктограм), меню, кнопок, вікон. Для задання команд використовується маніпулятор "мишка", "трекбол".

Командний рядок

Найпершим способом забезпечення управління обчислювальною системою був інтерфейс командного рядка. При цій технології, як єдиний спосіб введення інформації від людини до комп'ютера використовується клавіатура, а комп'ютер виводить інформацію за допомогою алфавітно-цифрового дисплея (монітора). Таку комбінацію (монітор + клавіатура) стали називати терміналом або консоллю. Команди набираються в командному рядкові, що являє собою символ запрошення і миготливий прямокутник - курсор (рис.10.)

Рис.10. Інтерфейс командного рядка.

При натисканні клавіші на місці курсору з'являються символи, а сам курсор зміщується вправо, неправильно набраний символ можна вилучити. Введення команди закінчується натисканням клавіші Enter (або Return.) Після цього починається процес виконання програми, що супроводжується виведенням на екран (в міру необхідності) результатів виконання. Після закінчення виконання програми знову на екрані монітора з'являється системне запрошення.

У багатозадачних операційних системах оболонки користувача дозволяють запустити програму на виконання у фоновому режимі, не змушуючи чекати завершення попередньої програми (табл. 2)

Таблиця 2

Засоби управління процесами
консольного режиму ОС Linux

В різних операційних системах передбачено різні можливості щодо надання сервісних послуг при використанні командного рядка (табл. 3)

Таблиця 3

Додаткові можливості,
що надаються командним процесором

Графічний інтерфейс

Ідея використання графічного інтерфейсу користувача зародилася в середині 70-х років, коли в дослідницькому центрі Xerox Palo Alto Research Center (PARC) була розроблена концепція візуального інтерфейсу. Передумовою появи графічного інтерфейсу з'явилося зменшення часу реакції комп'ютера на введену команду, зумовлене зростанням потужності центрального процесора, та додаткового обладнання. Перша система з графічним інтерфейсом 8010 Star Information System групи PARC з'явилася за чотири місяці до виходу у світ першого персонального комп'ютера фірми IBM у 1981 році. На перших етапах візуальний інтерфейс використовувався тільки для прикладного програмного забезпечення: текстовий редактор, електронні таблиці. Зростання попиту на обчислювальну техніку змусило розробників ОС використовувати засоби візуального управління в операційних системах: спочатку на комп'ютерах Atari і Apple Macintosh, а потім і на IBM-сумісних комп'ютерах.

Паралельно з розробкою графічних інтерфейсів для ОС проходив процес уніфікації використання клавіатури і мишки прикладними програмами. Злиття цих двох тенденцій привело до створення користувацького інтерфейсу, за допомогою якого, при мінімальних затратах часу і засобів на перенавчання, можна працювати з будь-якими програмними продуктами.

Основною концепцією сучасних графічних інтерфейсів є подання компонентів операційної системи (файл, каталог, програма) у вигляді візуальних графічних об'єктів, що мають певні властивості, команди операційній системи відображаються як зміна властивостей об'єктів (табл. 4).

Таблиця 4

Типові операції з об'єктами графічного інтерфейсу

Концепція об'єктного підходу не нова. Дослідження в галузі психології довели, що мислення людини в процесі діяльності оперує поняттями на рівні об'єктів та зміни їх властивостей. Враховуючи особливості сприймання та діяльності, потреби максимально наблизити роботу користувача з ЕОМ до природної, зумовили виникнення об'єктно-орієнтованих мов програмування (Small Talk, C++, Object Pascal та інші). Використання об‘єктно-орієнтованного підходу до розробки прикладного програмного забезпечення призвело до відповідних нововведень і в операційні системи. В графічному інтерфейсі користувача, програмному інтерфейсі операційної системи почали застосовувати об'єктно-орієнтовані парадигми.

Першу реалізацію об'єктно-орієнтованих концепцій щодо інтерфейсу користувача втілено в операційній системі фірми IBM OS/2, та в персональних комп'ютерах Next. Усі апаратні і програмні примітиви представлені як об'єкти з певними властивостями та засобами їх зміни: пам'ять, дисплей, принтер, папка, звукова карта, дисковод. Наступним розширенням ідеології об'єктно-орієнтованого інтерфейсу (ООІ) стала концепція робочого столу (desktop), як аналогія робочого столу, на якому розміщуються (рис. 11).

1) документи — файли, папки з документами;

2) програми — інструменти для роботи з цими документами.

Рис 11. Робочий стіл користувача OC Linux
графічний інтерфейс користувача

Протягом тривалого часу desktop-ідеологія була складовою частиною різних користувацьких інтерфейсів, починаючи з Macintosh і закінчуючи Workplace Shell операційної системи OS/2. У сучасних операційних системах Windows, MacOS, Linux "робочий стіл" користувача набув подальшого розвитку та вдосконалення.

ЗАПИТАННЯ

1. Призначення оболонки користувача.

2. Алгоритм роботи інтерфейсного модуля.

3. Типи інтерфейсів користувача.

4. Інтерфейс командного рядка.

5. Управління процесами у консольному режиму ОС Linux.

6. Управління файлами у консольному режиму ОС Linux.

7. Графічний інтерфейс користувача. Його переваги та недоліки у порівнянні з інтерфейсом командного рядка.

8. Об'єкти графічного інтерфейсу.

9. Типові операції з об'єктами графічного інтерфейсу

Тема 6. Елементи графічного інтерфейсу

Аналізуючи графічні інтерфейси користувачів, що надаються різними операційними системами, можна виділити деякі інваріантні елементи, об'єкти, способи їх використання відносно функціонального призначення (рис. 12, табл. 5).

Рис.12 Об'єктно-орієнтований інтерфейс користувача ОС Linux

Таблиця 5

Елементи графічного інтерфейсу

Найперше на, що необхідно звернути увагу учнів, що з розвитком графічних інтерфейсів поняття курсору і його зміст змінився. Оскільки дії відбуваються як зміна певних властивостей об'єктів, то об'єкти необхідно виділяти (select), переміщувати (move) ті інше певним способом використовуючи графічний покажчик (graphic pointer). Цей універсальний покажчик і став використовуватися як графічний курсор (graphic cursor), що управляється маніпулятором "мишка". Використовуючи мишку можна:

"клацнути" (click) — швидко натиснути і відпустити клавішу мишки;

"двічі клацнути" (double click) — двічі дуже швидко натиснути і відпустити клавішу мишки;

"натиснути" (press) —натиснути і утримувати клавішу мишки;

"відпустити" (down) —відпустити клавішу мишки;.

"перевести курсор мишки" (move the cursor) — означає, що мишка без натискання клавіш просто переміщується в інше місце. При цьому змінюється положення курсора мишки, а сам він не повинен змінювати форми, якщо це не обумовлено окремо. Переміщення курсору не повинно впливати на розміщенні об'єкти на екрані.

З зображеними на екрані об’єктами за допомогою мишки можна виконати операції:

"вибрати" (choose) - вказати мишкою на об'єкт і клацнути лівою клавішею мишки, або просто вказати на об'єкт;

"відкрити" (open) - вказати на об'єкт і двічі клацнути лівою клавішею мишки, або вказати на об'єкт і клацнути лівою клавішею миші;

"перемістити" (move) - переміщення курсору при натиснутій лівій клавіші. Це досить специфічна дія, тому як правило вона супроводжується візуальним ефектом на екрані: курсор як би "тягне" за собою об'єкт. Звільнення об'єкта відбувається шляхом відпускання лівої клавіші мишки; при цьому об'єкт фіксується в місці, на яке вказує курсор.

Основним елементом графічного інтерфейсу є вікно, з яким можна виконувати операції:

1. відкрити вікно — запустити на виконання певну програму;

2. закрити вікно — припинити виконання програми;

3. розгорнути на весь екран чи згорнути до попереднього розміру;

4. мінімізувати вікно, розгорнути мінімізоване вікно;

5. змінити розміри;

6. перенести вікно в інше місце робочого столу;

7. активізувати вікно.

Кожне вікно, що відображається на екрані, асоціюється з виконуваною програмою. Відкриті вікна під час роботи (для зручності) можна розміщувати каскадом; зліва направо чи зверху вниз; довільно за бажанням користувача використовуючи мишку або клавіатуру, вибравши необхідний варіант в меню. Вікно містить типові управляючі та інформаційні елементи (рис. 13):

Рис. 13. Компоненти вікна

1) заголовок — рядок з назвою об’єкта і кнопками управління вікном.

2) кнопка системного меню вікна — дозволяє згорнути чи розгорнути вікно, змінити його розмір, перемістити його з допомогою клавіатури. При роботі з мишкою це меню не використовується.

3) кнопки управління вікном (табл.6).

4) головне меню — ієрархічний список команд відповідної програми. В ньому, як правило, наявні такі пункти:

8. Файл – використовують для роботи з дисками, папками, файлами та ярликами. Залежно від типу обраного об’єкта може змінюватись перелік команд цього меню.

9. Виправлення – використовується для вибору (відмічання) об’єктів, а також їх редагування.

10. Вид – використовується для зміни параметрів перегляду інформації у вікні.

11. ? (Допомога) — отримання довідки.

Таблиця 6

Кнопки управління вікном
різних графічних інтерфейсів користувачів

5) панель інструментів — кнопки управління, що повторюють основні команди меню. Використовуються для швидкого доступу до послуг програми.

6) рядок стану — виводить інформацію про об’єкти, розміщені у вікні.

7) робоча область — виводиться основна інформація

Крім вікна графічний інтерфейс включає додаткові елементи (табл. 7) для введення певнних значень параметрів шляхом набору з клавіатури, вибору з наперед заданого списку тощо.

Перемикач – для вибору зі списку параметрів.

Лічильник – віконце, в якому зображаються числові значення параметра.

Список – для вибору з переліку наперед вказаних значень.

Рядок введення – використовується для введення текстової інформації за допомогою клавіатури. Для появи курсору в рядку введення треба натиснути ліву кнопку мишки в полі рядка.

Так – закриває вікно зі збереженням всіх змін.

Таблиця 7

Елементи управління графічного інтерфейсу ОС Linux

Відмінити – відмовитися від змін, закрити вікно.

Для кожного об’єкту робочого столу визначений певний операції, які можна проводити з вибраним об’єктом. Отримати перелік операцій можна натиснувши праву кнопку мишки навівши курсор на об’єкт, після чого відкриється локальне меню (рис. 14). Для виконання операції слід перемістити курсор на назву операції і натиснути ліву кнопку мишки.

Рис. 14. Локальне меню для файла.

Налагоджування робочого середовища

Усі графічні інтерфейси користувача надають достатньо широкі можливості, щодо налагоджування параметрів робочого середовища: вибір кольорової палітри, колір фону або фонове зображення, шрифт, види курсору, вид оформлення вікна, звуки як реакція на певні події операційної системи та інше (рис.15).

Рис. 15. Вікно налагоджування параметрів робочого столу.

Комплексний набір параметрів, що формують зовнішній вигляд робочого столу, називають темою. Всі сучасні інтегровані середовища користувачів мають певну кількість готових тем.

Управління багатозадачністю

Використання багатозадачності у віконних інтерфейсах має свої особливості. Кожна програма користувача асоціюється з вікном, яке може знаходитися в двох станах: активний і неактивний. Процес, пов'язаний з активним вікном, є процесом переднього плану, з неактивним вікном — фоновий процес. Перемикання між програмами, тобто зміна стану процесу переднього плану — фоновий і навпаки, зводиться до перемикання між вікнами вибравши мишкою відповідне вікно.

Іншими способом перемикання між задачами є використання панелі задач. В деяких віконних середовищах Unix замість панелі задач на робочому столі розміщуються піктограми виконуваних процесів: обираючи ту чи іншу піктограму, можна активізувати задачу, переводити її з фонового режиму в режим задачі переднього плану.

Для контролю та управління виконанням задач можна використовувати засоби консольного режиму використовуючи емулятор терміналу, а також засоби, що використовують графічний інтерфейс (табл.). Останні забезпечують більш інтуїтивний процес моніторингу системи (табл 8).

Таблиця 8

Програми контролю виконання процесів
з графічним інтерфейсом користувача ОС Linux

Альтернативні способи управління графічним інтерфейсом

Сучасні графічні інтерфейси дозволяють використовувати для роботи не тільки графічний маніпулятор "мишка", а і клавіатурні скорочення — “гарячі клавіші” (одночасне натискання кількох клавіш) (табл 9), та клавіш управління курсором і Enter (Return). Також можна використовувати спеціальні програми емуляції маніпулятора "мишка" за допомогою клавіатури.

Таблиця 9

Деякі клавіатурні скорочення управління KDE

ЗАПИТАННЯ

1. Назвати елементи графічного інтерфейсу

2. Курсор у графічному інтерфейсі користувача.

3. Які можна виконати операції з зображеними на екрані об’єктами за допомогою мишки.

4. Що означає "клацнути", "двічі клацнути".

5. Що означає "натиснути", "перевести курсор мишки".

7. Що означає "вибрати", "відкрити"

9. Що означає "перемістити"

10. Назвати компоненти робочого столу користувача.

11. Назвати операції, що можна виконати з вікном.

12. Назвати складові вікна.

13. Назвати елементи управління графічного інтерфейсу.

14. Назвати засоби управління багатозадачністю з використанням графічного інтерфейсу користувача.

15. Назвати способи управління графічним інтерфейсом.

Тема 7. Функції захисту операційної системи

Поширення на робочих місцях багатокористувацьких обчислювальних систем, засобів комп’ютерних комунікацій для зберігання та опрацювання інформації вимагає від кожного, хто використовує названі засоби, елементарних вміннь і навичок захисту конфіденційної іформації підприємства, особистої інформацію від викрадення, вилучення, спотворення. Питання забезпечення захисту інформаційних систем досить серйозні і складні, але нехтувати ними при вивченні інформатики у шкільному курсі не можна.

Перед вивченням теми доцільно навести означення інформаційних технологій як сукупність методів і технічних засобів збирання, організації, зберігання, опрацювання, подання, передавання, захисту інформації, що розширює знання людей і розвиває їхні можливості управлінням технічними і соціальними процесами. За означенням однією складовою інформаційної технології є забезпечення захисту інформації.

Як театр починається з роздягалки, так використання обчислювальної системи починається з операційної системи і саме від ОС залежить наскільки надійно буде захищена збережувана інформація. Насамперед необхідно звернути увагу, що не існує ідеального захисту на всі випадки життя. При практичній реалізації заходів щодо захисту системи необхідно враховувати, що це є цілий комплекс який складається з:

1) забезпечення фізичної безпеки комп’ютера;

2) забезпечення локального захисту системи від втручання несанкціонованих користувачів та неправомірних дій легальних користувачів.

3) забезпечення захисту під час роботи в мережі.

Забезпечення фізичної безпеки комп’ютера;

При забезпеченні фізичної безпеки комп’ютера необхідно чітко визначити коло фізичних осіб, що можуть мати до системи, права надані їм для роботи, які вирішують завдання, наявність сигналізації в приміщенні де знаходиться комп’ютер, адже якщо викрадуть комп’ютер то у зловмисника можуть опинитися файли паролів, структура і адресація мережі, що зробить прозорим проникнення в мережу організації.

Забезпечення локального захисту системи

Одним із методів забезпечення локального захисту є автентифікація користувачів перед початком роботи, введення реєстраційної імені та пароля. Необхідно звернути увагу на правила вибору пароля, для зменшення ймовірності його підбору:

1) не можна використовувати власні імена дружини, дітей, батьків, сестер, братів;

2) невикористовуйте в якості пароля номер паспорта, машини, телефону;

3) невикористовуйте як пароль повторюючі символи на зразок 44444, ggggg;

4) довжина пароля повинна бути не меншою 4 символів, оптимально 6.

5) найкращий пароль це комбінація букв різного регістру і цифр. Наприклад : 6Kd3rP.

Учням слід роз’яснити, що не можна передавати свої реєстраційні дані, ім’я та пароль, стороннім особам, надавати інформацію про втановлені права доступу до робочих файлів, каталогів, інстальоване програмне забезпечення. Як показує досвід, більшість комп’ютерних злочинів відбувається саме з вини користувачів які недотримувалися елементарних правил використання обчилювальної техніки. У більшості ситуацій достатньо заборонити доступ до системи випадкових відвідувачів.

Ще одним засобом захисту локальної системи є встановлення відповідних прав доступу до файлів, каталогів.

Також доцільно розглянути засоби забезпечення безпеки, що надаються системою BIOS, використання паролів при включенні системи і на модифікацію системних параметрів BIOS. Хоча це не є достатньо ефективним заходом, при певних навиках такий пароль легко змінити, але для захисту від ненавмисного втручання може бути цілком достатнім.

Забезпечення захисту під час роботи в мережевому середовищі.

Питання захисту інформації, та етики поведінки при роботі у мережевому середовищі доцільно розглянути при вивченні відповідного розділу курсу ОІОТ.

Обговорюючи питання захисту необхідно наголосити, що встановлюючи захист не можна забувати, що з кожним бар’єром легальному користувачу буде все важче виконувати свої повсякденні функції. Отже потрібно шукати компроміс, “золоту середину“, щоб користувачі могли нормально працювати і зловмисник не міг проникнути в систему. Одним з критеріїв оцінки заходів забезпечення захисту є співвідношення витрат на отримання доступу до інформації і вартістю цієї інформації, якщо витрати на забезпечення захисту значно перевищують цінність інформації, зрозуміло, що організація таких заходів буде недоцільною.

ЗАПИТАННЯ

1. Необхідність захисту інформації.

2. Заходи, щодо захисту інформації

3. Забезпечення фізичної безпеки комп’ютера.

4. Забезпечення локального захисту системи.

5. Правила вибору паролів.

6. Проблеми використання захисту.

Тема 8. Правові та етичні питання використання програмного забезпечення, та збережуваної інформації на носіях.

Сучасна інформаційна технологія, заснована на використанні комп’ютерної і телекомунікаційної техніки, перетворює не тільки комунікаційну систему суспільства, але і його структури, зумовлює виникнення питань, що спонукають до перегляду власних переконань на суспільні відносини і часто змінювати основи цих переконань. Зокрема ці питання торкаються як правової сфери так і етичної, і часто вимагають врегулювання з боку законодавчої влади. Використовуючи обчислювальну техніку, програмне забезпечення ми в тій чи іншій мірі вирішуємо певні правові, соціальні та етичні питання.

Необхідність формування певних етичних та правових норм поведінки використання інформації, засобів комп’ютерних технологій зумовлюють проведення занять з відповідної тематики. Пропонується провести з учнями обговорення проблеми вирішення етично-моральних питань, що досить часто виникають при використанні обчислювальної техніки:

1. Припустимо, Ви використовуєте багатокористувацьку ОС, що дозволяє переглядати назви та вміст файлів, що належать іншим користувачам. Чи буде перегляд даної інформації виглядати так, ніби Ви ходите, без дозволу, у чужому незакритому будинку, чи це більше подібно на читання журналів, які пропонуються відвідувачам при очікуванні прийому у лікаря, адвоката, юриста тощо.

2. Коли файл знищується з диску вміст його, як правило, не вилучається, а просто відмічається як вилучений у таблиці розміщення файлів. Інформація, що міститься у файлі, може зберігатися на диску протягом деякого часу, поки ця частина диску не буде повторно використана для розміщення нових даних. Чи етично відновлювати файли, які використовувалися іншими людьми?

3. Ознайомитися з ліцензіями на використання кількох провідних фірм виробників програмного забезпечення Microsoft, Borland, та ліцензією на вільнопоширюване програмне забезпечення GNU — GPL. Обговорити переваги та недоліки ліцензування програмного забезпечення розглянутих ліцензій.

ЛАБОРАТОРНІ РОБОТИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ
ОПЕРАЦІЙНІ СИСТЕМИ, ОСНОВИ РОБОТИ З ДИСКАМИ

Завдання на підготовку до практичних робіт учитель надає заздалегідь. Уч­ні повинні усвідомити сутність практичної роботи, повторити необхідний тео­ретичний матеріал і записати у робочий зошит основні команди та дії, необ­хідні для якісного виконання робіт. При проведенні лабораторних занять використовуються додатки до методичних рекомендацій:

1. LINUX: основні команди, інтерфейс командного рядка.

2. LINUX: Midnight Commander; графічний інтерфейс користувача KDE.

№1. Інтерфейс командного рядка користувача.
Команди для роботи з файлами

1. Команди для роботи з каталогами. Виконати з каталогами наступні операції:

а) перейти в каталог /home/user/tes;t

б) перейменувати /home/user/test у /home/user/test1;

в) вилучити /home/user/test, /home/user/test;

г) запустити програму на виконання top

2. Створити дерево каталогів вказаної структури:

3. Виконати з вказаними файлами наступні операції:

а) копіювання з домашнього каталогу в каталог dr1_2;

б) перейменувати файл у домашньому каталозі;

text1.html у mydoc.html;

в) вилучити файл з каталога dr1_2

4. Створити файл засобами операційної системи. Переглянути вміст файлу.

5. Записати повний шлях до файла myprog.txt у файловій системі:

6. Заповнити таблицю:

Дія	Команда
Створити каталог
Перейти до каталогу
Перейти до каталогу (назад)
Перейти до батьківського каталогу
Перейти до кореневого каталогу
Вилучити каталог
Запустити файл на виконання
Виконати копіювання файлу
Виконати копіювання групи файлів
Вилучити файл
Вивести вміст файлу

№2. Оболонка користувача Midnight Commander

1.Назвати основні складові оболонки користувача Midnight Commander (mc)

Основне вікно Midnight Commander.

2. Команди для роботи з каталогами. Виконати з каталогами наступні операції:

а) перейти до каталогу

б) перейменувати

в) вилучити

3. Виконати над вказаними файлами наступні операції:

а) копіювання з

б) перейменувати

в) вилучити

г) запустити програму на виконання.

4. Відредагувати файл за допомогою вбудованого текстового редактора.

5. Заповнити таблицю:

Дія	Команда
Створити каталог
Перейти до каталогу
Перейти до каталогу (назад)
Перейти до батьківського каталогу
Перейти до кореневого каталогу
Вилучити каталог
Запустити файл на виконання
Виконати копіювання файлу
Виконати копіювання групи файлів
Вилучити файл

№3. Графічний інтерфейс користувача

1. Назвати основні компоненти графічного інтерфейсу користувача.

Графічний інтерфейс користувача.

2. Запустити на виконання програму емуляції терміналу. (xterm, gTerminal). Заповнити таблицю:

Команда	Дія
Відкрити вікно
Натиснути на кнопці 1 (рис.2)
Натиснути на кнопці 2 (рис.2)
Натиснути на кнопці 3 (рис.2)

3. Записати послідовність виконуваних дій при виконанні таких операцій:

Перенести вікно:

Змінити розмір:

Максимізувати вікно (відкрити
на весь екран)

Мінімізувати (згорнути) вікно

Програми управління файлами (файл менеджер)

4. Команди для роботи з каталогами. Виконати з каталогами наступні операції:

а) перейти до каталогу

б) перейменувати

в) вилучити

Виконати вказаними файлами наступні операції:

а) копіювання з

б) перейменувати

в) вилучити

Заповнити таблицю:

Дія	Команда
Створити каталог
Перейти до каталогу
Перейти до каталогу (назад)
Перейти до батьківського каталогу
Перейти до кореневого каталогу
Вилучити каталог
Запустити файл на виконання
Виконати копіювання файлу
Виконати копіювання групи файлів
Вилучити файл

№4. Дослідження роботи багатозадачної, та багатокористувацької ОС

1. Отримати інформацію про виконуванні процеси користувача, заповнити таблицю за такими параметрами:

а) назва процесу, використовувана команда для запуску процесу;

б) використовуваний об’єм пам’яті;

в) використання ресурсів CPU;

г) стан процесу

2. Отримати інформацію про системні процеси, заповнити таблицю за такими параметрами:

а) назва процесу, використовувана команда для запуску процесу;

б) використовуваний об’єм пам’яті;

в) використання ресурсів CPU;

г) стан процесу

3. Запустити на виконання програму yes,

а) призупинити процес;

б) перевести процес у фоновий режим;

в) перевести процес у режим переднього стану

г) змінити пріоритет виконання програми.

Для кожного стану отримати інформацію згідно критеріїв

а) використовуваний об’єм пам’яті;

б) використання ресурсів CPU;

г) стан процесу;

д) пріоритет виконання.

Припинити виконання програми засобами ОС. Порівняти отриманні параметри.

4. Запустити на виконання процес, що вимагає значних ресурсів, наприклад XMMS, mpg123. Поступово змінюючи пріоритет виконання процесу нарисувати графік використання ним центрального процесора використовуючи програму менеджера ресурсів.

5. Запустити на кілька процесів (4-5), наприклад програму yes. Отримати дані про:

1) завантаження центрального процесора;

2) використання основної пам’яті;

3) використання кеш пам’яті;

4) використання swap пам’яті;

Отримати вказані перелічені дані для 10-15 процесів. Порівняти та пояснити результати.

5. Припинити виконання програми засобами надіславши відповідний сигнал.

Тестові завдання до модуля
“Операційні системи, основи роботи з дисками”

1. Для чого створюються операційні оболонки:

1) для розширення можливостей операційної системи;

2) для зручності користувача.

2. Що спільного і які відмінності використання операційної системи та операційної оболонки:

1) управляє роботою обчислювальної системи;

2) забезпечує використання можливостей обчислювальної системи користувачем;

3) складається з кількох модулів, що мають свої функції;

4) працює в діалоговому режимі;

5) працює в повноекранному режимі;

6) управляє роботою операційної системи.

3. Які дії треба виконати для завершення роботи з комп’ютером:

1) здійснити “тепле” завантаження Linux;

2) вимкнути комп’ютер;

3) вказати відповідну вказівку програмі;

4) дати вказівку logout.

4. Вставити пропущене слово:

Поіменовану сукупність елементів інформації, що зберігається на носіях інформації, називають _______________________________ .

5. Визначити, чи є істинним твердження:

Ім’я файла складається не більше, ніж з 11 символів:

6. Вибрати правильну відповідь:

Необов’язковою часткою повного імені файлу є:

а) розширення;

б) ім’я;

в) крапка;

г) шлях.

7. Вибрати правильну відповідь:

Розширення файла вказує на:

а) кількість інформації, що зберігається;

б) пристрій, що зберігає інформацію;

в) групу, до якої належить файл;

г) можливий тип файлу.

8. Вибрати допустимі імена файлів:

1) *my. txt

2) 1, TXT

3) 344

4) AutoExec.Bat

5) file?.lab

6) *.pas

8) f.3

9) fileї1.txt

10) file first

11) 5 g

12) ??.bas

9. Вказати відповідність між правильними зарезервованими іменами накопичувачів та їх призначення:

10. Вставити пропущені слова:

1) ___________містить інформацію про 2) ______________ ім’я,

3) _________ , розмір в байтах, 4) ____________, час створення

5) ___________________.

11. Вставити пропущені слова:

На кожному диску є ______ коренев ____ каталог ________________.

12. Вставити пропущені слова:

Кожен _________ містить перелік імен ______________ і __________.

13. Знайти синоніми:

1) каталог;

2) файл;

3) монітор;

4) жорсткий диск;

5) Linux;

6) відгалудження;

7) атрибут файла;

9) підкаталог;

10) набір програм;

11) термінал;

12) перелік файлів;

13) дерево;

14) дисплей;

15) вінчестер;

16) листок;

17) параметр.

14. Вибрати правильну відповідь:

Імена підкаталогів записуються:

а) за тими ж правилами, що й імена файлів, але великими літерами;

б) за тими ж правилами, що й імена файлів;

в) повинні починатися з цифри, як вказує на рівень підкаталогу;

г) за тими ж правилами, що й імена файлів, але без розширення.

15. Вставити пропущені слова:

Шляхом до файлу називається послідовність імен

1) ___________ , починаючи з імені 2) _________, кореневого

3) ___________ і наступних 4) ______________ аж до

5) _________ , який містить необхідний файл.

16. Вставити пропущене слово:

Всі імена підкаталогів відокремлюються одне від одного символом ____.

17. Вибрати правильну відповідь:

В яких випадках не вказується шлях до файла?

а) занадто довгий шлях;

б) невідомий шлях;

в) шлях за замовчуванням;

г) активний шлях.

18. Вказати відповідність між термінами, що відповідають атрибутам файлів:

1) 2

2) 4

3) 1

4) 7

5) не архівований

6) системний

7) тільки для читання

8) архівний

9) тільки для запису

10) найбільший

11) прихований

12) виконуваний

13) Read only

14) Arhiv

15) System

16) Hidden.

17) Execute

19. Вказати послідовність дій, які необхідно виконати, та операцій, що виконуються автоматично, при завантаженні операційної системи:

1) тестування зовнішніх пристроїв;

2) поява різних повідомлень про результати перевірки;

3) перевірка оперативної пам’яті;

4) встановлення параметрів OS;

5) поява на екрані запрошення до роботи;

6) ввімкнення живлення;

7) вставлення системного диску;

8) ввімкнення живлення жорсткого диску.

9) зареєструватися перед початком роботи

20. Вибрати правильну відповідь:

Поява на екрані запрошення до роботи означає:

1) попередню вказівку виконано без помилок;

2) оболонка користувача готова сприймати, аналізувати і виконувати будь-які вказівки;

3) правильне функціонування операційної системи.

21. Вибрати правильну відповідь:

Операційна система виконує функції:

а) форматує диск;

б) управляє роботою всієї обчислювальної системи;

в) завантажує до ЗП операційну оболонку.

22. Вибрати правильну відповідь:

Операційна система - це:

а) набір апаратури для здійснення зв’язку з користувачем;

б) апаратура і програми для програмування;

в) набір програм для управління зовнішніми пристроями;

г) набір програм для управління обчислювальною системою.

23. Вибрати правильну відповідь:

Операційна система може зберігатися:

а) на гнучкому дискові;

б) на постійному запам’ятовуючому пристрої;

в) в оперативному запам’ятовуючому пристрої;

г) на жорсткому дискові.

24. Чим відрізняються зовнішні та внутрішні вказівки оболонки користувача:

1) форматом;

2) програмою, яка виконує внутрішні та зовнішні вказівки;

3) місцем зберігання;

4) виконанням.

25. Вставити пропущене слово:

___________________________ це сукупність імен наборів даних

та програм на зовнішніх носіях, структуру і організацію яких

підтримує операційна система.

ЛІТЕРАТУРА

12. Брукшир Дж. Введение в компьтерные науки. Общий обзор, 6-е издание. : Пер. с англ. – М.: Издательский дом «Вильямс», 2001. – 688 с.

13. Верлань А.Ф., Апатова Н.В. Інформатика. Підручник для учнів 10-11 класів середньої школи.-К.:Квазар-Мікро, 1998.-200с.

14. Габрусєв В.Ю. Заручники Microsoft, чи не краще звернутися до Linux.// газета Інформатика. 2000. Вересень. С.7-8.

15. Габрусєв В.Ю. Операційна система Linux // Комп’ютер в школі та сім’ї. - 2000. - №4. - С. 22-27; - 2001. - №1. - С. 22-25.

16. Жалдак М.І. Яким бути шкільному курсу інформатики // Комп’ютер в школі та сім’ї. 1998. №1.- С. 3-8.

17. Жалдак М.І., Морзе Н.В. Інформатика 7. – К.: ДіаСофт. 2000.— 208 с.

18. Жалдак М., Морзе Н., Науменко Г. Основи інформатики та обчислювальної техніки. Програма для середніх закладів освіти..- Київ. Шкільний світ, 2001.— 72 с.

19. Закон України про авторське право і суміжні права. К.: Парламентське видавництво, 1998.— 31 с.

20. Концепція програми інформатизації загальноосвітніх навчальних закладів, ком'ютеризації сільських шкіл // Комп’ютер в школі та сім’ї. -2000.- №3. – С.3-10.

21. Олифер Н.А., Олифер В.Г. Сетевые операционные системы.- СПб.: Питер, 2001. – 544с.

22. Петерсен Р. Linux: руководство по операционной системе. BHV, 2 изд, 1997. - 688 с.

23. Руденко В.Д. Макарчук О.М. Патланжоглу М.О. Практичний курс Інформатики / За ред. Мадзігона В.М. - К.: Фенікс, 1997. - 304 с.

24. Руденко. В.Д. Збірник практичних робіт з інформатики / За ред. Мадзігона В.М. — К.: Видавнича група "BНV", 1999.— 96 с.

25. UNIX : Руководство системного администратора: Пер. с англ. - К.: (c) BHV, 1996 - 832 c. ISBN 5-7733-0025-7 (оригинал: UNIX System Administration Handbook, second edition, Evi Nemeth, Garth Snyder, Scott Seebass, Trent R. Hein, (c) Prentice Hall PTR, 1995, ISBN 0-13-151051-7).

26. Informatics for secondary education. A curriculum for schools. – Paris. UNESCO. 1994. – 35p.

27. Maurice J. Bach. The design of the Unix operating system. – Prentice-Hall. 1996. - 475 p.

ЗМІСТ

ДЛЯ НОТАТОК